обідранець
ОБІДРАНЕЦЬ, нця, ч., зневажл. Людина в подертому одязі, дранті. Найшли [Краньцовського] в єврейськім шиночку обдертого, п 'яного, в товаристві таких обідранців, як сам (Март., Тв., 1954, 335); // заст. Дуже бідна, незаможна, неродовита людина. - Нас люди обсміють, назвуть нас харпаками, обідранцями. Під такі палати вона під 'їхала б з діжками, рогачами! (Н.-Лев., І, 1956, 159); - Хіба в цього є що? Обідранець, з клоччя батіг! Він тобі язиком наговорить, набреше, вір йому! (Григ., Вибр., 1959, 169).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обідранець | обідранці |
Родовий | обідранця | обідранців |
Давальний | обідранцеві, обідранцю | обідранцям |
Знахідний | обідранця | обідранців |
Орудний | обідранцем | обідранцями |
Місцевий | на/у обідранці, обідранцеві | на/у обідранцях |
Кличний | обідранцю | обідранці |
обідранка
ОБІДРАНКА, и, ж., зневажл. Жін. до обідранець. [Настя:] Сміховисько! ..Сестра у третіх за чиновником!.. А тут рідний син жениться на дочці чабана, на обідранці, задрипанці!.. (Кроп., II, 1958, 61); Дивись ти - була замурзаною кріпачкою, - найпослідущою на селі обідранкою, а тепер - делегатка (Еллан, II, 1958, 8).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обідранка | обідранки |
Родовий | обідранки | обідранок |
Давальний | обідранці | обідранкам |
Знахідний | обідранку | обідранок |
Орудний | обідранкою | обідранками |
Місцевий | на/у обідранці | на/у обідранках |
Кличний | обідранко | обідранки |