незглибимий
НЕЗГЛИБИМИЙ, а, е. Який не має меж; якого важко або неможливо вичерпати; дуже великий, безмежний, безмірний; невичерпний. Пригадували [ми з Василем] собі безконечність просторів, Чорногори вершини і глухий шум одвічних незглибимих лісів гуцульських... (Хотк., II, 1966, 326); В дожовтневій літературі українській М. Коцюбинському належить одне з найпочесніших місць.. На таке місце заслужив він.. через незглибимий гуманізм глибокий (Тич., III, 1957, 353).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | незглибимий | незглибима | незглибиме | незглибимі |
Родовий | незглибимого | незглибимої | незглибимого | незглибимих |
Давальний | незглибимому | незглибимій | незглибимому | незглибимим |
Знахідний | незглибимий, незглибимого | незглибиму | незглибиме | незглибимі, незглибимих |
Орудний | незглибимим | незглибимою | незглибимим | незглибимими |
Місцевий | на/у незглибимому, незглибимім | на/у незглибимій | на/у незглибимому, незглибимім | на/у незглибимих |