килимар
КИЛИМАР, я, ч. Майстер, що виробляє килими. Килимарі Полтавщини зберегли народні способи фарбування тканини рослинними барвниками, які не бояться світла й не линяють при пранні (Нар. тв. та етн., 1, 1959, 106); Найбільшу славу здобули їй [Гуцульщині] килимарі. Особливо косівські (Рад. Укр., 11.II 1969, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | килимар | килимарі |
Родовий | килимаря | килимарів |
Давальний | килимареві, килимарю | килимарям |
Знахідний | килимаря | килимарів |
Орудний | килимарем | килимарями |
Місцевий | на/у килимарі, килимареві | на/у килимарях |
Кличний | килимарю | килимарі |