прання
ПРАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. Прати. Одна [сорочка] на мені, а друга в пранні (Укр., присл., 1963, 49); Якби хтось сказав, що ця постать здатна в своїм житті до чогось іншого, крім шиття, прання й варіння, ..- висміяв би [Калинович] таку людину (Фр., VI, 1951, 162); - Олімпіаді подобалось, щоб під мороз на річці прала білизну. То до прання я маю смак (Чорн., Визвол. земля, 1950, 213); Прання і прасування білизни, чищення взуття, підмітання, миття й натирання підлоги, приготування їжі значно скоріше виконуються за допомогою засобів побутової механізації (Ком. Укр., 4, 1967, 59).
2. Те, що переться чи підлягає пранню. - Та й прання назбиралося (Ле, Право.., 1957, 16); Більше вона ні слова не сказала матері, а, наклавши на плече гору прання, пішла розвішувати його на тину (Тют., Вир, 1964, 130).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прання | прання |
Родовий | прання | прань |
Давальний | пранню | пранням |
Знахідний | прання | прання |
Орудний | пранням | праннями |
Місцевий | на/у пранні | на/у праннях |
Кличний | прання | прання |