зізнання
ЗІЗНАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. зізнаватися, зізнатися 1. Найулюбленішим поетом [Яна] Неруди, за його власним зізнанням, був Шандор Петефі (Рильський, III, 1956, 316); - Ви ж її любите, редакторе! - А ви її кохаєте, Сев! - Коли б вона була тут і чула наші зізнання! (Ю. Янов., II, 1958, 52).
2. юр. Повідомлення якихось даних, свідчення про кого-, що-небудь під час допитів або на суді, викладене усно чи письмово. Я мусив дати писане зізнання про те, відки я родом, і що писав, і про те, що я до таємних товариств не належав (Сам., II, 1958, 403); - Що це? - запитав військовий юрист Величко, слухаючи зізнання підсудного у військовому трибуналі (Довж., І, 1958, 281).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зізнання | зізнання |
Родовий | зізнання | зізнань |
Давальний | зізнанню | зізнанням |
Знахідний | зізнання | зізнання |
Орудний | зізнанням | зізнаннями |
Місцевий | на/у зізнанні | на/у зізнаннях |
Кличний | зізнання | зізнання |