змилки
ЗМИЛКИ, ів, мн., розм. 1. Мильна спінена вода, що залишається після прання, миття. Від ночов пахне змилками (Панч, В дорозі, 1959, 125); * У порівн. Вириваючись з потоків, вона [вода] піняво бурувала і гнала вздовж річки білі, як змилки, клубки шумовиння (Коз., Вісімсот.., 1953, 58).
2. Схожий на мильну піну піт, що виступає на тілі стомлених коней. Булана почала приставати. На її спині й запалих боках з'явилися змилки (Логв., Літа.., 1960. 32).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | змилки | |
Родовий | змилків | |
Давальний | змилкам | |
Знахідний | змилки | |
Орудний | змилками | |
Місцевий | на/у змилках | |
Кличний | змилки |
змилок
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | змилок | змилки |
Родовий | змилка | змилків |
Давальний | змилкові, змилку | змилкам |
Знахідний | змилок | змилки |
Орудний | змилком | змилками |
Місцевий | на/у змилку | на/у змилках |
Кличний | змилку | змилки |