спартанець
СПАРТАНЕЦЬ, нця, ч. 1. Громадянин старогрецької держави Спарти, жителі якої з дитинства привчалися до суворого способу життя, відзначалися загартованістю й витривалістю. Населення Спартанської держави поділялося на дві групи: спартанців і ілотів. Спартанці були потемками греків-завойовників, ілоти - потомками місцевого підкореного населення (Іст. стар. світу, 1957, 89); Спартанці й перси призвичаювали підростаюче покоління до чимраз тривалішого голоду, щоб виробити у нього сильний характер, витривалість (Знання.., 6, 1966, 8).
2. перен. Стійка, загартована, витривала людина. Єзуїт з нас, своїх учнів, надумав робити спартанців, він такий був жорстокий і суворий, що канчук його завжди гуляв по чиїй-небудь з наших спин (Минуле укр. театру, 1953, 14).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спартанець | спартанці |
Родовий | спартанця | спартанців |
Давальний | спартанцеві, спартанцю | спартанцям |
Знахідний | спартанця | спартанців |
Орудний | спартанцем | спартанцями |
Місцевий | на/у спартанці, спартанцеві | на/у спартанцях |
Кличний | спартанцю | спартанці |
спартанка
СПАРТАНКА, и, ж. Жін. до спартанець. [Гелена:] Хто ж тепер повірить цнотливості спартанок, як і цар свою царицю зрадницею вславив (Л. Укр., II, 1951, 326); Одну хвилину їй здавалося, що має прийти й покріпити його [сина] на силах, бути.. спартанкою; а в другу - висміювала сама себе, що ради зовнішнього ефекту жертвує життям сина (Хотк., І, 1966, 173).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спартанка | спартанки |
Родовий | спартанки | спартанок |
Давальний | спартанці | спартанкам |
Знахідний | спартанку | спартанок |
Орудний | спартанкою | спартанками |
Місцевий | на/у спартанці | на/у спартанках |
Кличний | спартанко | спартанки |