туга
ТУГА, и, ж. Почуття глибокого жалю; важкий настрій, переживання, спричинені якимсь горем, невдачею і т. ін.; журба, сум. Засумував же тяжко наш Осауленко.., занудив світом несказанно. З лиця спав, аж почорнів од великої туги (П. Куліш, Вибр., 1969, 269); Тяжка, пекуча туга облягла її серце, важкі думки обсіли голову (Мирний, III, 1954, 14); Журавлі тяглися на південь довгими ключами, і їх журливий гаркавий крик віддався в серці поета безмежною тугою (Тулуб, В степу.., 1964, 160); Смерть Леніна викликала невимовну тугу по всій землі нашій радянській, а серед трудящих - і за кордоном (Тич., III, 1957, 139); // за ким - чим, по кому - чому. Це почуття, викликане відсутністю кого-, чого-небудь, хто (що) знаходиться десь далеко. Безліч не спала ночей мати у тузі за сином (Тер., Правда, 1952, 175); Говорили зразу, що він [тато] убив себе з туги по мамі (Фр., III, 1950, 97); Такий плач, сповнений любові до рідного краю і туги по ньому, міг вирватися з грудей людини, яка сама зазнала всю гіркоту і тягар турецької неволі (Рильський, IX, 1962, 232); // Журливий вираз (обличчя, очей і т. ін.). Знати по очах було, що плакав чоловік, ще й зараз туга стояла в очах (Головко, II, 1957, 323); Чернишеві хотілося багато чого сказати цій дівчині-вдові.. з очима, повними туги (Гончар, ІІІ, 1959, 217); Григір відвів убік налиті тугою очі (Тют., Вир, 1964, 135).
@ Вдаватися (вдатися) в тугу - впадати в стан глибокого жалю, дуже сумувати, журитися. - Ой, не тужи, моя мила, В тугу не вдавайся, За півшести неділеньки Мене сподівайся (Укр.. думи.., 1955, 152); Відводити (відвести) тугу [від серця] див. відводити; Душа (серце) обгортається (обгорнулася і т. ін. ) тугою див. обгортатися; Не сходить туга з серця див. сходити; Обгортати (обгорнути) душу (серце і т. ін. ) тугою див. обгортати; Розважати (розважувати, розважити) тугу див. розважати; Темна туга див. темний; Туга душу (серце) обгортає (обгорнула) див. обгортати; Туга на серці див. серце; Туга розпирає груди (душу, серце і т. ін. ) див. розпирати.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | туга | туги |
Родовий | туги | туг |
Давальний | тузі | тугам |
Знахідний | тугу | туги |
Орудний | тугою | тугами |
Місцевий | на/у тузі | на/у тугах |
Кличний | туго | туги |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | туга | туги |
Родовий | туги | туг |
Давальний | тузі | тугам |
Знахідний | тугу | туги |
Орудний | тугою | тугами |
Місцевий | на/у тузі | на/у тугах |
Кличний | туго | туги |
туз
ТУЗ1, туза, ч . 1. Гральна карта з одним очком, зображеним посередині, яка в більшості карточних ігор вважається старшою в масті. - А ти бий вишником! - кричав знову Гапці, котра намірювалася бити тузом. - Все ж хоч одна взятка буде (Мирний, IV, 1955, 165); Якір, обложившися пістолями, бере з них один за одним і садить кулю за кулею в червоного туза, що висить на стінці (Хотк., І, 1966, 66); І потяг він карту, і витяг він винового туза, туза, що старший за короля (Ю. Янов., І, І958, 128).
2. перен., розм. Поважна, впливова особа в якомусь колі людей, у якій-небудь сфері діяльності. Чутка про «нищення глитайні як класу» докотилася до Багви, і її тузи почули себе не зовсім спокійно (Епік, Тв., 1958, 61); Ні літературних, ні громадських тузів, звичайно, не було на ній [вечірці], - складалась вона виключно з мого читача - пролетарського студента, письменника (Вас., Незібр. тв., 1941, 203).
ТУЗ2, туза, ч., мор., спорт. Двовеслова легенька шлюпка на одного весляра.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | туз | тузи |
Родовий | туза | тузів |
Давальний | тузові, тузу | тузам |
Знахідний | туз | тузи |
Орудний | тузом | тузами |
Місцевий | на/у тузі | на/у тузах |
Кличний | тузе | тузи |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | туз | тузи |
Родовий | туза | тузів |
Давальний | тузові, тузу | тузам |
Знахідний | туз | тузи |
Орудний | тузом | тузами |
Місцевий | на/у тузі | на/у тузах |
Кличний | тузе | тузи |