каменюка
КАМЕНЮКА, и, ж., розм. 1. Збільш. до камінь 2. Аж з Переяслава понавозили величезних каменюк і понакладували гори скель (Стор., І, 1957, 367); Мокрі каменюки посеред води.. вистирчали де-де з сивої мряки (Фр., IV, 1950, 419); Він зрушив ногою каменюку, і з-під неї, незграбно ворушачи клешнями, виліз великий чорний краб (Багмут, Щасл. день.., 1959, 118).
@ Держати (носити) каменюку за пазухою - те саме, що Держати (носити) камінь за пазухою (див. камінь). [Герцик:] Котрий лисичить .. та лебезує, мов у вічі не вскоче [вскочить],- чи не частійше всього держе [держить] за пазухою каменюку?.. (Кроп., V, 1959, 505); Двадцять вісім літ прожив Ігор, а ніколи не носив за пазухою каменюк, ні на кого не нападав тишком (Шовк., Людина.., 1962, 313).
2. Те саме, що камінь 2-4. Нав'язали моторніші цілісіньку низку каменюк (Кв.-Осн., II, 1956, 183); Щосили розмахнувши своїм довгим батогом, вартовий хльоснув хижака навідлі, і шуліка каменюкою звалився на суху землю (Досв., Гюлле, 1961, 61); 3 п'яних очей повінчався, а коли оглядівся - поруч сиділа підстаркувата Хмелівна - хазяйська донька. Засиділася каменюкою в дівках (Речм., Весн. грози, 1961, 5).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | каменюка | каменюки |
Родовий | каменюки | каменюк |
Давальний | каменюці | каменюкам |
Знахідний | каменюку | каменюки |
Орудний | каменюкою | каменюками |
Місцевий | на/у каменюці | на/у каменюках |
Кличний | каменюко | каменюки |