гроза
ГРОЗА, и, ж. 1. Грім і блискавка з дощем або градом, що перев. супроводяться великим вітром. Перейшла гроза степами, Мов нічого й не було; Небо вкрилось зіроньками, Світлом землю облило (Граб., II, 1959, 429); Десь за лісом піднімалася хмара ..Можливо, вночі буде гроза (Шиян, Баланда, 1957,142); * У порівн. Кинулись фашисти в яр з нестями, а партизани й звідти, мов гроза, на них (Тер., Ужинок, 1946, 36).
2. перев. мн., перен. Бурхливі події, що відбуваються в суспільстві. В грозах Вітчизняної війни на повну силу і нерідко по-новому розкрилось творче обдарування багатьох письменників (Про багатство л-ри, 1959, 164); // Сильні душевні переживання. Здавалося, що спокійно казала [Степанида], та мені боязко ставало за неї: гроза знімалася, з її серця чулася (Барв., Опов.., 1902, 128); В твоїм серці грози, ще твій плач звучить (Сос., Так ніхто.., 1960, 80).
3. перен. Лихо, небезпека, катастрофа і т. ін., що загрожує кому-небудь. Потопальський так і закам'янів біля дверей, відчуваючи, що справжня гроза над його головою тільки збирається (Збан., Сеспель, 1961, 32).
4. перен. Те, що викликає, наводить страх, жах. Така газета, коли випускати її двічі на тиждень.., може стати грозою не тільки для всіх порушників дисципліни, але й для самих начальників (Собко, Біле полум'я, 1952, 132); В лісах Поділля діяв прославлений у піснях і легендах народний захисник, гроза польського панства Устим Кармелюк (Від давнини.., І, 1960, 22).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гроза | грози |
Родовий | грози | гроз |
Давальний | грозі | грозам |
Знахідний | грозу | грози |
Орудний | грозою | грозами |
Місцевий | на/у грозі | на/у грозах |
Кличний | грозо | грози |
грозити
ГРОЗИТИ, грожу, грозиш, недок. 1. Попереджати з погрозою про покарання; погрожувати. Почала [Одарка] розказувати все: як її замикали на ніч саму у горницю, як грозили й били (Вовчок, І, 1955, 43); - Спіймав мене ти з носилками - зараз грозиш під суд віддати. А, бач, того й не подумав, чого я сюди з цими проклятими носилками прийшов? (Тют., Вир, 1960, 31); // Робити загрозливий жест. Олена зайшла знов Петрові перед обличчя і знов протирала очі і грозила пальцем (Март., Тв., 1954,122); * У порівн. У лівій руці тримав [Андрій] залізо, а права, без пальців, високо здіймалась над головою, наче комусь грозила (Коцюб., II, 1955, 90).
2. Містити в собі яку-небудь загрозу, небезпеку; загрожувати. Над Римом золота тіара, Як роги чорта у казках, Грозить бідою і пожаром (Сос., І, 1957, 470); Йому грозили холод і тумани (Гонч., Вибр.,1959, 127).
3. перен. Лякати своєю близькістю, можливістю здійснення. [Зося:] Гнатику, соколе мій! Нам грозить розлука (Фр., IX, 1952, 352); Я поліг біля Ржева, Кат грозить ще Москві (Мал., Серце.., 1959, 198); // Залякувати чим-небудь. Грозять війною нам весь час, а ми війни не хочем (Забіла, Промені, 1951, 40).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | грожу | грозимо |
2 особа | грозиш | грозите |
3 особа | грозить | грозять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | грозитиму | грозитимемо |
2 особа | грозитимеш | грозитимете |
3 особа | грозитиме | грозитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | грозив | грозили |
Жіночий рід | грозила | |
Середній рід | грозило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | грозімо | |
2 особа | грози | грозіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | грозячи | |
Минулий час | грозивши |