забрезклий
ЗАБРЕЗКЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до забрезкнути. Від мисника копицею висунувся товстий, забрезклий на виду хлопчина (Речм., Весн. грози, 1961, і25).
2. у знач. прикм. Набряклий, опухлий. Його жовтуваті очі заіскрилися, ніби промінь впав від них на сіре забрезкле обличчя (Земляк, Гнівний Стратіоп, 1960 246).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | забрезклий | забрезкла | забрезкле | забрезклі |
Родовий | забрезклого | забрезклої | забрезклого | забрезклих |
Давальний | забрезклому | забрезклій | забрезклому | забрезклим |
Знахідний | забрезклий, забрезклого | забрезклу | забрезкле | забрезклі, забрезклих |
Орудний | забрезклим | забрезклою | забрезклим | забрезклими |
Місцевий | на/у забрезклому, забрезклім | на/у забрезклій | на/у забрезклому, забрезклім | на/у забрезклих |