благання
БЛАГАННЯ, я, с. Дія за знач. благати. Оксана простерла в тузі, в благанні руки (Мушк., Серце.., 1962, 174); * Образно. Струни бриніли благанням тиші й спокою (Ільч., Вибр.,1948, 28); // Прохання. Марічку несла ріка, а люди чули крики й благання і не могли врятувати (Коцюб., II, 1955, 331); Не раз з благанням на вустах Румун дививсь на Схід (Підс., Героїка, 1951, 121); Був се тон також тихий.. - повний несказанного болю і розпуки, невимовного благання (Фр., III, 1950, 128).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | благання | благання |
Родовий | благання | благань |
Давальний | благанню | благанням |
Знахідний | благання | благання |
Орудний | благанням | благаннями |
Місцевий | на/у благанні | на/у благаннях |
Кличний | благання | благання |