залазити
ЗАЛАЗИТИ1, ажу, азиш і ЗАЛІЗАТИ, аю, аєш, недок., ЗАЛІЗТИ, зу, зеш, док. 1. Видиратися, підніматися на верх чого-небудь, спираючись руками й ногами. Катря залазить на віз, розстеляє сіряк і сідає на ньому (Головко, II, 1957, 235); Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе (Укр.. присл.., 1955, 168); * Образно. Якби ви вчились так, як треба, То й мудрість би була своя. А то залізете на небо: «І ми не ми, і я не я» (Шевч., І, 1951, 332).
2. Заходити, протискуючись, або заповзати куди-небудь, під щось. Дід-провідник зупинився, наказав усім залазити в комиші, скласти свої клунки й бути напоготові (Коцюб., І, 1955, 348); Всі залазять до невеличкої печери (Ю. Янов., IV, 1959, 226); Юра спокійно лягає, залазить під затишну ковдру і готується мирно заснути (Смолич, II, 1958, 16); Один маленький хлопчик заліз у куток і наляканими очицями поглядає навкруги (Гр., І, 1963, 242).
3. Потай забиратися, проникати, потрапляти куди-небудь. - Та що ви, Терентію... - дивується Мар'ян. -Хіба ж я палій? Як можна подумати таке? Плачинда ще більше хмуриться: - І не таке подумаєш, коли хтось вночі розбоєм залазить у твоє добро ще й вогонь розводить (Стельмах, І, 1962, 178); Пан Хоцінський блискотів сірими вирячкуватими очима на молоду, на молодих її сестер, як той вовк, що залізе до овечок у кошару (Н.-Лев., І, 1956, 136); Лихі люди ходять тепер раз у раз по вулицях. Коли б ще до нас не залізли (Коцюб., II, 1955, 163).
4. розм. Устромлятися, заглиблюватися в що-небудь. - Е, пусте! Лікар каже, що ніж заліз неглибоко. Мені нічого (Коцюб., II, 1955, 155); // тільки док., перен. Цілком віддатися якій-небудь справі. І хотів би, коли нічого зробити не можна, залізти хоч би в літературу, хоч би в праці знайти розраду - але й тут чигають на тебе всякі хороби (Коцюб., III, 1956, 313).
@ Залазити (залізти) в борги - те саме, що Влазити (влізти) в борги (див. влазити). Батько по горло заліз в борги (Горд., II, 1959, 194); Залазити вгору, зневажл. - прагнути досягти високого становища в суспільстві. І батько й мати не пускали. Казали: - Вгору не залазь. Так ні, за князя. От і князь! От і пишайсь тепер, княгине! (Шевч., II, 1953, 10); Залазити (залізти) в душу кому - те саме, що Влазити (влізти) в душу (див. влазити). [Петро:] Батькові в душу заліз та й ворочаєш ним, як знаєш! (Мирний, V, 1955, 188); Декого вже розкусили Марія і її порадники, та всім не залізеш у душу (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 47); Залазити (залізти) в петлю до кого-небудь - потрапляти в залежність від кого-небудь. На такому наділі не розженешся, хіба що в петлю до панів та глитаїв залізеш, і зашморгнуть вони тебе, що й землиці тій не рад (Цюпа, Назустріч.., 1958, 150); Залазити (залізти) в чию шкуру (шкіру) - те саме, що Влазити (влізти) в чию шкуру (шкіру) (див. влазити).
ЗАЛАЗИТИ2, ажу, азиш, док. Почати лазити. Врешті, він почув, що по тілу його мов комашня залазила. Семен загорнувсь у свиту, але його взяли дрижаки (Коцюб., І, 1955, 123).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | залажу | залазимо |
2 особа | залазиш | залазите |
3 особа | залазить | залазять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | залазитиму | залазитимемо |
2 особа | залазитимеш | залазитимете |
3 особа | залазитиме | залазитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | залазив | залазили |
Жіночий рід | залазила | |
Середній рід | залазило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | залазьмо | |
2 особа | залазь | залазьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | залазячи | |
Минулий час | залазивши |