здригання
ЗДРИГАННЯ, я, с. Дія за знач. здригати і здригатися. [Мефістофель (на порозі) :] Коней моїх здригання День провіщає близький (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 191); Зустріч [Надії] з ним [Сашком] не викликала отого радісного здригання серця, яке щодалі сильніше викликав Василь (Баш, Надія, 1960, 10); Посивілий Шульга стоїть над своїм верстатом, похитуючись в такт здриганню автоматного штампа (Рибак, Зброя.., 1943, 185).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | здригання | здригання |
Родовий | здригання | здригань |
Давальний | здриганню | здриганням |
Знахідний | здригання | здригання |
Орудний | здриганням | здриганнями |
Місцевий | на/у здриганні | на/у здриганнях |
Кличний | здригання | здригання |