здригати
ЗДРИГАТИ, аю, аєш і рідше ЗДРИГУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗДРИГНУТИ, ну, неш, док. Те саме, що здригатися. Худі плечі [Ганни] гостро настовбурчились, здригаючи під збитою хусткою (Мик., II, 1957, 71); Почав [Лушня] цокотати зубами та здригувати, буцім справді змерз (Мирний, І, 1949, 313); Василь аж здригнув після такого слова (Кв.-Осн., II, 1956, 78); І, знаменуючи безсмертя комсомолу, Який у битвах не здригне ніде, Крізь боротьби складну житейську школу Новий Корчагін в наші лави йде! (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 78);
Клекоче бій. Здригає знов і знову від гуркоту шаленого земля (Гонч., Вибр., 1959, 385).
@ Не здригне рука чия, у кого - те саме, що Не здригнеться рука (див. здригатися). Рубаючи катів без жалю, без упину, хай не здригне рука червоного бійця! (Сос., II, 1958, 239).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | здригаю | здригаємо |
2 особа | здригаєш | здригаєте |
3 особа | здригає | здригають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | здригатиму | здригатимемо |
2 особа | здригатимеш | здригатимете |
3 особа | здригатиме | здригатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | здригав | здригали |
Жіночий рід | здригала | |
Середній рід | здригало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | здригаймо | |
2 особа | здригай | здригайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | здригаючи | |
Минулий час | здригавши |