індивідуація
ІНДИВІДУАЦІЯ, -ї, ж. 1. У філософії Аристотеля – "перша матерія" як основа просторово-часового поділу, множинності речей. 2. Прояв живої і неживої природи як множини неповторних індивідів – схожих, але не тотожних. 3. Розділення загального на індивіди, на особливе; виділення одиничного та індивідуального із загального; процес індивідуації – основа існування особин або особливого. // Процес розвитку особливостей особи. 4. псих. Спонтанний, природний процес в межах психічної субстанції; потенціально вона властива будь-якій людині; за відсутності гальмувань, перешкод або спотворень, обумовлених тим або іншим розладом психіки, індивідуація – процесс дозрівання або розгортання, психічний еквівалент фізичного процесу росту і дорослішання.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | індивідуація | індивідуації |
Родовий | індивідуації | індивідуацій |
Давальний | індивідуації | індивідуаціям |
Знахідний | індивідуацію | індивідуації |
Орудний | індивідуацією | індивідуаціями |
Місцевий | на/у індивідуації | на/у індивідуаціях |
Кличний | індивідуаціє | індивідуації |