імпровізаційний
ІМПРОВІЗАЦІЙНИЙ, а, е. Стос. до імпровізації, власт. їй. Знаючи перспективу твору, актор або читець зберігає в процесі виконання те почуття свіжості, імпровізаційного стану, яке дозволяв йому кожного разу знаходити і відтворювати нові деталі, відтінки тощо у передачі внутрішньої суті художнього твору (Худ. чит.., 1955, 127); У пізніші часи пісня поступово втрачала імпровізаційний характер, стала виконуватись і розвиватись також незалежно від процесів праці й обрядів (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 153).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | імпровізаційний | імпровізаційна | імпровізаційне | імпровізаційні |
Родовий | імпровізаційного | імпровізаційної | імпровізаційного | імпровізаційних |
Давальний | імпровізаційному | імпровізаційній | імпровізаційному | імпровізаційним |
Знахідний | імпровізаційний, імпровізаційного | імпровізаційну | імпровізаційне | імпровізаційні, імпровізаційних |
Орудний | імпровізаційним | імпровізаційною | імпровізаційним | імпровізаційними |
Місцевий | на/у імпровізаційному, імпровізаційнім | на/у імпровізаційній | на/у імпровізаційному, імпровізаційнім | на/у імпровізаційних |