шпіц
ШПІЦ, а, ч. Невеликий кімнатний собака з вузькою маленькою мордою, стоячими вухами і густою довгою пухнастою шерстю перев. білого кольору. [Молчалін:] Ваш шпіц -- чудовий шпіц, не більший од наперстка; Все гладив я його, яка шовкова шерстка! (Грибоєдов, Лихо з розуму, перекл. Рильського, 1947, 109); Проклятий шпіц учепився в мій одяг і проволікся за мною через кілька сходів (Сміл., Сашко, 1957, 82).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шпіц | шпіци |
Родовий | шпіца | шпіців |
Давальний | шпіцові, шпіцу | шпіцам |
Знахідний | шпіца | шпіців |
Орудний | шпіцом | шпіцами |
Місцевий | на/у шпіці, шпіцові | на/у шпіцах |
Кличний | шпіце | шпіци |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шпіц | шпіци |
Родовий | шпіца | шпіців |
Давальний | шпіцові, шпіцу | шпіцам |
Знахідний | шпіц | шпіци |
Орудний | шпіцом | шпіцами |
Місцевий | на/у шпіці, шпіцові | на/у шпіцах |
Кличний | шпіце | шпіци |