шпакуватий
ШПАКУВАТИЙ, а, е. 1. З сивиною, сивуватий (про людину). Його сусід-кларнетист, шпакуватий вже циган,граючи, куняв (Коцюб., І, 1955, 231); Грубі сльози покотилися долі Василевим лицем і звисли на шпакуватих стрижених вусах (Фр., І, 1955, 136); Лаврін Перегуда помітно постарів за останні місяці. Колись чорне, аж сине волосся, що кучерявилось над високим чолом, стало шпакуватим, а на скронях зовсім-таки білим (Іщук, Вербівчани, 1961, 55).
2. Темно-сірий (про коня).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | шпакуватий | шпакувата | шпакувате | шпакуваті |
Родовий | шпакуватого | шпакуватої | шпакуватого | шпакуватих |
Давальний | шпакуватому | шпакуватій | шпакуватому | шпакуватим |
Знахідний | шпакуватий, шпакуватого | шпакувату | шпакувате | шпакуваті, шпакуватих |
Орудний | шпакуватим | шпакуватою | шпакуватим | шпакуватими |
Місцевий | на/у шпакуватому, шпакуватім | на/у шпакуватій | на/у шпакуватому, шпакуватім | на/у шпакуватих |