чавунець
ЧАВУНЕЦЬ, нця, ч. Зменш. до чавун 2. Рибку смажить [матуся] мені, горілочку з стрючком [стручком], з хріном підносить мені, чайок у чавунці гріє мені (Тесл., З книги життя, 1949, 79); Зливає [мати] йому на руки теплої води з чавунця та все допитується: чи надовго приїхав та чи скоро зовсім додому верне (Кучер, Дорога.., 1958, 133).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чавунець | чавунці |
Родовий | чавунця | чавунців |
Давальний | чавунцеві, чавунцю | чавунцям |
Знахідний | чавунець | чавунці |
Орудний | чавунцем | чавунцями |
Місцевий | на/у чавунці | на/у чавунцях |
Кличний | чавунцю | чавунці |
чавунка
ЧАВУНКА, и, ж., заст., розм. Залізниця. [Захарко:] Багато людей їде по чавунці? [Митрофан:] Сила! (Кроп., П, 1958, 143); [Микита:] От бачите, ви й розтрусились, і нездужали, а ще кажуть, ніби чавунка - добра вигадка (Сам., II, 1958, 163); - Пішки прийшов, бо чавунки стоять... Горить усе навкруги... (Ю. Янов., IV, 1959, 25).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чавунка | чавунки |
Родовий | чавунки | чавунок |
Давальний | чавунці | чавункам |
Знахідний | чавунку | чавунки |
Орудний | чавункою | чавунками |
Місцевий | на/у чавунці | на/у чавунках |
Кличний | чавунко | чавунки |