хватонути
ХВАТОНУТИ, ну, неш, док., перех., однокр., розм. Підсил. до хватнути. Кінь мітив на ногу малого. Може, не так хотів гризнути, як злякати.. А може, й хватонув би за маленьку литочку - хто знає (Загреб., Диво, 1968, 36); // З розмаху, з силою вдарити. - Валю, обережніше! - почувся застережливий і стурбований Марійчин голос.- Ти підрізало стебло.. Замріялась, що хватонула ножем по живому? (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 664); // Поспішно, наспіх захопити, зачерпнути, проковтнути що-небудь. «Пішла чарка за чаркою, от і хватонув зайве. Наговорив щось невлад» (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 139).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хватону | хватонемо |
2 особа | хватонеш | хватонете |
3 особа | хватоне | хватонуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | хватонув | хватонули |
Жіночий рід | хватонула | |
Середній рід | хватонуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хватонімо | |
2 особа | хватони | хватоніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | хватонувши |