філософування
ФІЛОСОФУВАННЯ, я, с . Дія за знач. філософувати. Мрії - рефлексії, філософування - це мій світ (У. Кравч., Вибр., 1958, 256); Початок «Гайдамаків» [Т. Шевченка] становить глибоке філософування поета про плинність і минучість життя (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 213); Уникайте загальних міркувань, загального філософування (Тич., III, 1957, 145); Павло й сам часом кепкує з надмірної поважності свого заступника, із схильності його до глибокодумності і ситого філософування (Мушк., Серце.., 1962, 117).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | філософування | філософування |
Родовий | філософування | філософувань |
Давальний | філософуванню | філософуванням |
Знахідний | філософування | філософування |
Орудний | філософуванням | філософуваннями |
Місцевий | на/у філософуванні | на/у філософуваннях |
Кличний | філософування | філософування |