форс
ФОРС, у, ч., розм. Хизування, прагнення похвастати, виставити напоказ що-небудь, вразити чимось (розкошами, одягом, манерами і т. ін.). - Задаються тільки дурні... Можна й без форсу не гірше діло робити... (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 340); -А ти знаєш, - ревниво нашіптує Левко дружині на вухо, - це не його власна машина. Мені звіздар проговорився. Це він для форсу - довго гроші збирав, а потім напрокат дістав, аби мені памороки забити (Драч, Іду... 1970, 72); // Гордощі, пиха, чванливість. Тремтить з жаху гетьманський хижий злодій, Прусацький оберст губить лоск і форс, І чув він: гуркочуть першим плином Революційні грози над Берліном (Бажан, Вибр., 1940, 158).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | форс | форси |
Родовий | форсу | форсів |
Давальний | форсові, форсу | форсам |
Знахідний | форс | форси |
Орудний | форсом | форсами |
Місцевий | на/у форсі | на/у форсах |
Кличний | форсе | форси |