учесати
УЧЕСАТИ (ВЧЕСАТИ), ешу, ешеш, док., перех., розм. 1. рідко. Те саме, що розчесати.
2. перен. Зробити щось енергійно, швидко. Музики вчесали метелиці. Марина, як стояла з рогачем у руках, так і повіялась і потягла за собою Ганну (Н.-Лев., І, 1956, 98); Тут уже баби не витримали. - Рятуйте! Та за дрюччя! Та за трактором... Трактор.. як учеше по городу... (Вишня, І, 1956, 131).
3. З силою ударити. [Хома:] Яремо, не лайся! А то так учешу, що аж у вухах задзвенить (Кост., І, 1967, 271); - Врешті дійшло до того, що тесть якось мене вчесав через плечі ремінною потягачкою (Збан., Єдина, 1959, 140).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | учешу | учешемо |
2 особа | учешеш | учешете |
3 особа | учеше | учешуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | учесав | учесали |
Жіночий рід | учесала | |
Середній рід | учесало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | учешімо | |
2 особа | учеши | учешіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | учесавши |