учепити
УЧЕПИТИ (ВЧЕПИТИ), еплю, епиш; мн. учеплять; док., перех., розм. 1. Повісити, прикріпивши за що-небудь. - Виростеш, Мартинку, козаком станеш. Таку хіба шаблю вчепиш до бока! Наливайкову, побратимську... (Ле, Побратими, 1954, 3); - Я бідона вчепив за мотузку (Кучер, Чорноморці, 1956, 121); Любаша видала цементне тісто у залізну діжу, Яків учепив ту діжу до гака (Вол., Озеро.., 1959, 6); // Прикріпити до чого-небудь шпилькою і т. ін. Солдат повернувся додому,.. зірку вчепив на кашкета дитині і став до роботи по тому (Голов., Поезії, 1955, 143).
2. Торкнути кого-, що-небудь під час руху. Одна зірка зірвалась і покотилась так низько над Ларьком, що він аж прищулився, щоб по щоці не вчепила (Вас., І, 1959, 107).
◇ Щось учепило кого - хтось де-небудь затримався, застряг. [Лев (До Лукаша) ] А тут іще й тебе щось учепило, - кричу, гукаю, кличу - хоч ти згинь! і де ти длявся? (Л. Укр., III, 1952, 209).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | учеплю | учепимо |
2 особа | учепиш | учепите |
3 особа | учепить | учеплять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | учепив | учепили |
Жіночий рід | учепила | |
Середній рід | учепило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | учепімо | |
2 особа | учепи | учепіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | учепивши |