ухання
УХАННЯ, УХКАННЯ, я, с. Дія за знач. ухати, ухкати і звуки, утворені цією дією. Інші панянки, заохочені Ольгою, шубовснули в воду, і почався новий тур енергійного обхлюпування, реготу, вереску і ухання (Іщук, Вербівчани, 1961, 30); В хаті Кіндратовій - ухкання, крик!.. Став проти вікон, дивлюсь у світлицю. Там же - танцює старе й молоде! (С. Ол., Вибр., 1959, 100); Хата Онищучки.. стугоніла.. за північ веселою гульнею - співами та танцями та буйним ухканням парубоцтва (Речм., Весн. грози, 1961, 118); 3 глибини лісової хащі долинуло ухання пугача (Наука.., 6, 1960, 22); Дід прислухався до глухого ухкання далеких гарматних пострілів і хитав головою (Донч., VI, 1957, 117).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ухання | ухання |
Родовий | ухання | ухань |
Давальний | уханню | уханням |
Знахідний | ухання | ухання |
Орудний | уханням | уханнями |
Місцевий | на/у уханні | на/у уханнях |
Кличний | ухання | ухання |