утаємничувати
УТАЄМНИЧУВАТИ (ВТАЄМНИЧУВАТИ), ую, уєш, недок., УТАЄМНИЧИТИ (ВТАЄМНИЧИТИ), чу, чиш, док., перех. 1. кого у що. Відкривати кому-небудь таємницю, прилучати когось до неї, до чогось прихованого. Коли втаємничуємо іншу людину в життя нашої душі, зміняємося: тратимо багато, тратимо себе... (У. Кравч., Вибр., 1958, 280); Коли я втаємничив у свої справи Лялю, вона почала просити мене одразу ж вирушити з нею до Городища (Літ. Укр., 14.XI 1967, 1).
2. що, рідко. Тримати в таємниці. * Образно. Тепер [після відкриття атомної енергії] можна було вірити, що настає день, коли людина зуміє оволодіти первинним джерелом енергії, яку природа так довго утаємничувала і ховала від допитливого розуму (Рибак, Час.., 1960, 624).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | утаємничую | утаємничуємо |
2 особа | утаємничуєш | утаємничуєте |
3 особа | утаємничує | утаємничують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | утаємничуватиму | утаємничуватимемо |
2 особа | утаємничуватимеш | утаємничуватимете |
3 особа | утаємничуватиме | утаємничуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | утаємничував | утаємничували |
Жіночий рід | утаємничувала | |
Середній рід | утаємничувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | утаємничуймо | |
2 особа | утаємничуй | утаємничуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | утаємничуючи | |
Минулий час | утаємничувавши |