уподобання
УПОДОБАННЯ (ВПОДОБАННЯ), я, с. Схильність до кого-, чого-небудь, зацікавлення кимсь, чимсь як таким, що відповідає смакам, бажанням, настроям і т. ін. Вона [естетика].. аналізує чуття естетичного уподобання (Фр., XVI, 1955, 292); Знайомство Міцкевича з Пушкіним... незабаром перейшло в дружбу. Основами цієї дружби були спільність літературних інтересів та уподобань, любов до народу й до народності в літературі (Рильський, III, 1956,304); [Францишка:] Скажіть мені лишень, мій пане, що за людина цей граф? Які в його, взагалі, вподобання?.. (Коч., І, 1956, 44); Я знав її уподобання і завжди привозив з Москви гарну пудру (Ю. Янов., II, 1954, 8); Оглянула [Ляля] товаришів. Які різні люди сиділи перед нею! З різними нахилами, з різними уподобаннями... (Гончар, IV, 1960, 66).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | уподобання | уподобання |
Родовий | уподобання | уподобань |
Давальний | уподобанню | уподобанням |
Знахідний | уподобання | уподобання |
Орудний | уподобанням | уподобаннями |
Місцевий | на/у уподобанні | на/у уподобаннях |
Кличний | уподобання | уподобання |