умисел
УМИСЕЛ, слу, ч. Заздалегідь обдуманий план, намір, перев. таємний, вартий осуду. [Тетяна:] Ох, мені горе! Пропаде финтик даром; і я без умислу буду виною його смерті... (Котл., II, 1953, 61); - На престол свейський не сьогодні-завтра сяде герцог Карл-Густав. Гетьман Богдан Хмельницький одписав нам приватно,.. які злодійські умисли того герцога (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 265); Багратіон посилав листи і Барклаю, і Аракчеєву з умислом, що їх читатиме й цар і, нарешті, вживе заходів, щоб спинити французів (Кочура, Зол. грамота, 1960, 96).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | умисел | умисли |
Родовий | умислу | умислів |
Давальний | умислові, умислу | умислам |
Знахідний | умисел | умисли |
Орудний | умислом | умислами |
Місцевий | на/у умислі | на/у умислах |
Кличний | умисле | умисли |
умислити
УМИСЛИТИ див. умишляти.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | умислю | умислимо |
2 особа | умислиш | умислите |
3 особа | умислить | умислять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | умислив | умислили |
Жіночий рід | умислила | |
Середній рід | умислило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | умислімо | |
2 особа | умисли | умисліть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | умисливши |