угіддя
УГІДДЯ (ВГІДДЯ), я, с. Ділянка орної землі або частина природних багатств, придатних для господарського використання. В один край від табору тяглися поля, в інший - залягав рівний, як море, од віку неораний степ, тисячі десятин сінокісних угідь... (Гончар, Таврія, 1952, 215); Всі землі і мисливські та рибальські угіддя були давно розподілені між старшиною та багатими статечними козаками (Тулуб, Людолови, І, 1957, 403); Пугачов від імені імператора Петра III випускав маніфести, в яких обіцяв віддати народові орні землі, ліси, сіножаті, води, рибні ловлі, соляні джерела та інші вгіддя (Іст. СРСР, II, 1957, 64); // перен. Зручне, сприятливе для чого-небудь місце (для життя людей, зростання рослин і т. ін.). Тут саме вгіддя для винограду, звідси бере він [Замфір] таке вино, як спирт (Коцюб., І, 1955, 190); - Що ж, хлопці, крути-верти, а переселятися доведеться, - гомоніли в юрбі.. - Такого вгіддя, як тут мали, навряд чи дадуть (Тют., Вир, 1964, 180).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | угіддя | угіддя |
Родовий | угіддя | угідь |
Давальний | угіддю | угіддям |
Знахідний | угіддя | угіддя |
Орудний | угіддям | угіддями |
Місцевий | на/у угідді | на/у угіддях |
Кличний | угіддя | угіддя |