трудненько
ТРУДНЕНЬКО. Присл. до трудненький. Рада все бігає по квартирах, забігає часто до нас; почала вже читать зо мною по-українськи, спочатку йде трудненько, але все ж нічого (Л. Укр., V, 1956, 286); // у знач. присудк. сл. Трудненько було жить [челядкам],.. І у неділеньку приходилось робить (Гл., Вибр., 1957, 153); - Де ж мені їх [засоби до життя] знайти? Хіба виграю сто тисяч на лотереї. - Ну, се трудненько (Фр., II, 1950, 330).