тиховійний
ТИХОВІЙНИЙ, а, е, поет.. рідко. Який тихо віє, слабо коливається. І чайка повільно летить,.. Між мляво похилених віт димком тиховійним розтавши (Бажан, Роки, 1957, 191); * Образно. Були в житті моїм хвилини, Коли нове і потайне, Щось невідоме, поставало В душі стурбованій моїй І тиховійним чаром мрій Жадливе серце напувало (Черн., Поезії, 1959, 96).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | тиховійний | тиховійна | тиховійне | тиховійні |
Родовий | тиховійного | тиховійної | тиховійного | тиховійних |
Давальний | тиховійному | тиховійній | тиховійному | тиховійним |
Знахідний | тиховійний, тиховійного | тиховійну | тиховійне | тиховійні, тиховійних |
Орудний | тиховійним | тиховійною | тиховійним | тиховійними |
Місцевий | на/у тиховійному, тиховійнім | на/у тиховійній | на/у тиховійному, тиховійнім | на/у тиховійних |