табірник
ТАБІРНИК, а, ч. Той, хто перебував в таборі (у 1-4 знач.). - Група військовополонених систематично працює на каменоломні. Можна заховати там з ночі ваших людей, вони помішаються з табірниками і так потраплять до табору... (Ю. Янов., І, 1954, 200); Потайки [дівчата] підгодовують табірників, не шкодують для них додаткових порцій супів із шрапнеллю (Гончар, Циклон, 1970, 50).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | табірник | табірники |
Родовий | табірника | табірників |
Давальний | табірникові, табірнику | табірникам |
Знахідний | табірника | табірників |
Орудний | табірником | табірниками |
Місцевий | на/у табірнику, табірникові | на/у табірниках |
Кличний | табірнику | табірники |