сухуватий
СУХУВАТИЙ, а, е. Трохи сухий. М'якуш в «Угорки» [сливи] сухуватий (Укр. страви, 1957, 303); Там, де майже не видно було вже моря, зустрічались полин.. та ще якісь сухуваті квіти без запаху (Збан., Мор. чайка, 1959, 124); На його довгобразому, сухуватому обличчі, в карих розумних очах було стільки вдоволення і щастя, що всі, хто ждав його на подвір'ї, мимоволі заусміхалися (Збан., Сеспель, 1961, 121); Мовчазний, трошки сухуватий, бухгалтер Йосиф Бондар, тепер, здавалося мені, був найкращою людиною (Томч., Закарп. опов., 1953, 128).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сухуватий | сухувата | сухувате | сухуваті |
Родовий | сухуватого | сухуватої | сухуватого | сухуватих |
Давальний | сухуватому | сухуватій | сухуватому | сухуватим |
Знахідний | сухуватий, сухуватого | сухувату | сухувате | сухуваті, сухуватих |
Орудний | сухуватим | сухуватою | сухуватим | сухуватими |
Місцевий | на/у сухуватому, сухуватім | на/у сухуватій | на/у сухуватому, сухуватім | на/у сухуватих |