сухарець
СУХАРЕЦЬ, рця, ч. Зменш. до сухар 1. Узяв [Котигорошко].. в торбу буханців та сухарців, попрощався - пішов (Укр.. казки, 1951, 94); Напечеш мені, Степанидко, пшеничних паляниць, насушиш сухарців, бо я з неділі в Київ піду, - мовила сумно Горпина (Л. Янов., І, 1959, 334); Гризе маля в куточку сухарці (Забашта, Квіт.., 1960, 62); Ще як вона була малою, мати не давала їй їсти м'яса, годувала молочком, паляничками та кондитерськими сухарцями, щоб з неї вийшла дуже делікатна тоненька панна (Н.-Лев., V, 1966, 194).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сухарець | сухарці |
Родовий | сухарця | сухарців |
Давальний | сухарцеві, сухарцю | сухарцям |
Знахідний | сухарець | сухарці |
Орудний | сухарцем | сухарцями |
Місцевий | на/у сухарці | на/у сухарцях |
Кличний | сухарцю | сухарці |