сусідити
СУСІДИТИ, джу, диш, недок . 1. Мешкати поруч, поблизу кого-небудь; бути сусідом, сусідкою, сусідами. - Ну, і сусіди дав нам пан-біг! - жалілась вона чоловікові.. Найгірше докучала їм Хима.. З другого боку, на найближчім горбі, сусідив Юра. Про нього люди казали, що він богує [чаклує] (Коцюб., II, 1955, 333); - Ви сусідили колись, і ваші батьки сусідили (Стельмах, Правда.., 1961, 263).
2. Бути, розташовуватися поруч, поблизу кого-, чого-небудь. Криничанам в Каховці вдалося осісти на березі Дніпра, біля самої води. З ними тут сусідила велика артіль заробітчан, що прибули десь аж з Орловщини (Гончар, І, 1959, 38).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сусіджу | сусідимо |
2 особа | сусідиш | сусідите |
3 особа | сусідить | сусідять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сусідитиму | сусідитимемо |
2 особа | сусідитимеш | сусідитимете |
3 особа | сусідитиме | сусідитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сусідив | сусідили |
Жіночий рід | сусідила | |
Середній рід | сусідило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сусідімо | |
2 особа | сусіди | сусідіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | сусідячи | |
Минулий час | сусідивши |