сусідин
СУСІДИН, а, е. Прикм. до сусід і сусіда; належний сусідові, сусіді. Це був Семен, сусідин Мотрин син (Гр., Без хліба, 1958, 44); Як несамовита вибігла вона з хати й трохи не впала, - огонь обняв кругом сусідин хлівець (Мирний, І, 1954, 69); Ще до всього й дома клопіт: на току сусідині кури в снопах, прийшли з череди вівці.. - хвора одна (Головко, II, 1957, 198).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сусідин | сусідина | сусідине | сусідині |
Родовий | сусідиного | сусідиної | сусідиного | сусідиних |
Давальний | сусідиному | сусідиній | сусідиному | сусідиним |
Знахідний | сусідин, сусідиного | сусідину | сусідине | сусідині, сусідиних |
Орудний | сусідиним | сусідиною | сусідиним | сусідиними |
Місцевий | на/у сусідиному, сусідинім | на/у сусідиній | на/у сусідиному, сусідинім | на/у сусідиних |