супрутній
СУПРУТНІЙ, я, е, рідко. Те саме, що супротивний 2. Супрутній вітер груди облягав, І важко спотикалися на ристі.. Укриті тьмою коні норовисті (Перв., І, 1958, 159); * Образно. І гудуть вітри супрутні, Вік двадцятий - буревій, І рече мій край могутній: - Чорний ворон, я не твій! (Мал., Звенигора, 1959, 255).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | супрутній | супрутня | супрутнє | супрутні |
Родовий | супрутнього | супрутньої | супрутнього | супрутніх |
Давальний | супрутньому | супрутній | супрутньому | супрутнім |
Знахідний | супрутній, супрутнього | супрутню | супрутнє | супрутні, супрутніх |
Орудний | супрутнім | супрутньою | супрутнім | супрутніми |
Місцевий | на/у супрутньому, супрутнім | на/у супрутній | на/у супрутньому, супрутнім | на/у супрутніх |