сувійчик
СУВІЙЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до сувій 1, 2. Взяла [Оленка].. ситцю сувійчик, що батько на плаття набрав, Парасі дала (Тесл., З книги життя, 1949, 139); Текля соромливо вийняла з-за спини горнятко сметани, десяток яєць і сувійчик білого полотна, що були зав'язані в шматочок підсиненої марлі (Кучер, Трудна любов, 1960, 170); Ганна звичним оком окинула сувійчик під рукою, пропустила Захара, що з поклоном виложив на стіл дари (Горд., Чужу ниву.., 1940, 44).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сувійчик | сувійчики |
Родовий | сувійчика | сувійчиків |
Давальний | сувійчикові, сувійчику | сувійчикам |
Знахідний | сувійчик | сувійчики |
Орудний | сувійчиком | сувійчиками |
Місцевий | на/у сувійчику | на/у сувійчиках |
Кличний | сувійчику | сувійчики |