спірит
СПІРИТ, а, ч. Той, хто вірить у можливість спілкування з душами померлих, хто займається спіритизмом. Невдалому спіритові Юрченкові тепер дихнути не давали: - Загіпнотизуй, щоб їсти не хотілось,- сіпав хтось за рукав (Кир., Вибр., 1960, 70); * У порівн. Вона сподівалась якогось чуда, підступила, неначе .. спірит, до дверей і загомоніла: - Вийди, мій милий! (Н.-Лев., IV, 1956, 256).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спірит | спірити |
Родовий | спірита | спіритів |
Давальний | спіритові, спіриту | спіритам |
Знахідний | спірита | спіритів |
Орудний | спіритом | спіритами |
Місцевий | на/у спіриті, спіритові | на/у спіритах |
Кличний | спірите | спірити |