співзвучний
СПІВЗВУЧНИЙ, а, е. 1. муз. Який утворює співзвуччя. Співзвучні ноти.
2. Який має схоже, подібне звучання; який має злагоджене, гармонійне звучання. Співзвучні слова.
3. перен. Який відповідає чому-небудь, гармоніює з чимсь; внутрішньо схожий, подібний. У цій суперечці, звичайно, було багато наївного, але було в ній і щось приємне, співзвучне її почуттям (Баш, Надія, 1960, 34); Піддаючи різкій критиці естетику Лібельта, Шевченко висловлює свої погляди на мистецтво, співзвучні поглядам М. Чернишевського (Наука.., 3, 1961, 16).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | співзвучний | співзвучна | співзвучне | співзвучні |
Родовий | співзвучного | співзвучної | співзвучного | співзвучних |
Давальний | співзвучному | співзвучній | співзвучному | співзвучним |
Знахідний | співзвучний, співзвучного | співзвучну | співзвучне | співзвучні, співзвучних |
Орудний | співзвучним | співзвучною | співзвучним | співзвучними |
Місцевий | на/у співзвучному, співзвучнім | на/у співзвучній | на/у співзвучному, співзвучнім | на/у співзвучних |