сприймаючий
СПРИЙМАЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до сприймати; // у знач. прикм. І. П. Павлов показав, що вся мозкова кора являє собою суцільну сприймаючу поверхню, яка складається з ряду сприймаючих ділянок, що дістали назву аналізаторів (Курс патології, 1956, 21); // у знач. ім. сприймаючий, чого, ч . Той, хто сприймає, або те, що сприймає що-небудь. Кутова швидкість відносного руху об'єкта і сприймаючого є міра сприймання швидкості цього руху (Рад. психол. наука.., 1958, 42).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сприймаючий | сприймаюча | сприймаюче | сприймаючі |
Родовий | сприймаючого | сприймаючої | сприймаючого | сприймаючих |
Давальний | сприймаючому | сприймаючій | сприймаючому | сприймаючим |
Знахідний | сприймаючий, сприймаючого | сприймаючу | сприймаюче | сприймаючі, сприймаючих |
Орудний | сприймаючим | сприймаючою | сприймаючим | сприймаючими |
Місцевий | на/у сприймаючому, сприймаючім | на/у сприймаючій | на/у сприймаючому, сприймаючім | на/у сприймаючих |