спохмурнілий
СПОХМУРНІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до спохмурніти. Спохмурнілий, з темним обличчям, опустивши руки, стояв він (Скл., Святослав, 1959, 80); Люда сиділа в хаті.. віч-на-віч з пригніченими, спохмурнілими батьками (Вол., Дні.., 1958, 139); Спохмурнілий Марат Крицевий напружено зігнувся над столом (Жур., Нам тоді.., 1968, 10).
2. у знач. прикм., перен. Похмурий, темний (про предмети і явища природи). Від спохмурнілого лісу лягали незграбні тіні (Збан., Малин. дзвін, 1958, 17); То один, то інший з церковнослужителів неспокійно поглядає на спохмурніле.. небо (Гончар, II, 1959, 358).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | спохмурнілий | спохмурніла | спохмурніле | спохмурнілі |
Родовий | спохмурнілого | спохмурнілої | спохмурнілого | спохмурнілих |
Давальний | спохмурнілому | спохмурнілій | спохмурнілому | спохмурнілим |
Знахідний | спохмурнілий, спохмурнілого | спохмурнілу | спохмурніле | спохмурнілі, спохмурнілих |
Орудний | спохмурнілим | спохмурнілою | спохмурнілим | спохмурнілими |
Місцевий | на/у спохмурнілому, спохмурнілім | на/у спохмурнілій | на/у спохмурнілому, спохмурнілім | на/у спохмурнілих |
спохмурніти
СПОХМУРНІТИ, ію, ієш, док . 1. Стати похмурим, незадоволеним, надутим; насупитися. Отоді на Карпа й напало. Спохмурнів він, мовчазний став, вовкуватий (Коцюб., І, 1955, 305); Горпищенко при згадці про старшу дочку, в якої заміжжя склалось не зовсім вдало, спохмурнів (Гончар, Тронка, 1963, 18); Як вийшла [Текля] заміж, ніби підмінили, ніби хтось лихий викрав з неї веселу, добру душу: спохмурніла, зсохлась лицем, перепалася голосом... (Д. Бедзик, Украдені гори, 1969, 170).
2. Зморщитися, надутися, зсунутися при вираженні незадоволення, гніву і т. ін. (про обличчя, брови). Скибине обличчя раптом спохмурніло. Невдоволений одвів очі од дошки (Головко, І, 1957, 335); Обличчя Ганкаура спохмурніло, в його великих очах спалахнули іскри гніву (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 69).
3. Потьмяніти від гніву, хвилювання, болю і т. ін. (про очі). Заніздра посміхнувся, але зараз же його очі спохмурніли (Добр., Ол. солдатики, 1961, 58); Його самовдоволене, пещене обличчя почало мінятися - спохмурніли очі, вип'ялися губи... (Д. Бедзик, Украдені гори, 1969, 170).
4. перен. Зробитися похмурим, темним. - Диви, як спохмурніло небо, гаряча, знать, буде робота (Мал., Звенигора, 1959, 102); Сонце тим часом сховалось за степом. Високі горби спохмурніли, чіпка сутінь стелилась по схилах (Коцюба, Перед грозою, 1958, 19); Танули в синій імлі вершники. Пісні вже не було чутно. Спохмурніло поле (Цюпа, На крилах.., 1961, 24).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спохмурнію | спохмурніємо |
2 особа | спохмурнієш | спохмурнієте |
3 особа | спохмурніє | спохмурніють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | спохмурнів | спохмурніли |
Жіночий рід | спохмурніла | |
Середній рід | спохмурніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спохмурніймо | |
2 особа | спохмурній | спохмурнійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | спохмурнівши |