сміхотвор
СМІХОТВОР, а, ч., заст. Те саме, що сміхотворець. У нашім славнім царстві, Де стоять гречані гори - Уродились сміхотвори (Гл., Вибр., 1951, 213); [Пріська (до Данила) :] Ой, пропаду з реготу! Ти такий сміхотвор!.. (Кроп., І, 1958, 529); Сміхотвор мусить бути одягненим вуличним комедіантом (Збірник про Кроп., 1955, 374).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сміхотвор | сміхотвори |
Родовий | сміхотвора | сміхотворів |
Давальний | сміхотворові, сміхотвору | сміхотворам |
Знахідний | сміхотвора | сміхотворів |
Орудний | сміхотвором | сміхотворами |
Місцевий | на/у сміхотворі, сміхотворові | на/у сміхотворах |
Кличний | сміхотворе | сміхотвори |
сміхотворити
СМІХОТВОРИТИ, рю, риш, недок., рідко. Викликати сміх; смішити. [Кукса:] Та годі тобі сміхотворити! От який, єй-богу, втішний! (Кроп., І, 1958, 215); Андрій відзначався тим, що вмів покепкувати з дівчат. Тільки зустрівся десь з дівчиною при людях, так і пішов, так і пішов сміхотворити (Збан., Незабутнє, 1953, 14).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сміхотворю | сміхотворимо |
2 особа | сміхотвориш | сміхотворите |
3 особа | сміхотворить | сміхотворять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сміхотворитиму | сміхотворитимемо |
2 особа | сміхотворитимеш | сміхотворитимете |
3 особа | сміхотворитиме | сміхотворитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сміхотворив | сміхотворили |
Жіночий рід | сміхотворила | |
Середній рід | сміхотворило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сміхотворімо | |
2 особа | сміхотвори | сміхотворіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | сміхотворячи | |
Минулий час | сміхотворивши |