скрижанілий
СКРИЖАНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до скрижаніти. Він [струмок] у придорожньому виярку вимощував над собою снігову борозенку і шукав собі свого протіку [протоку] на скрижанілій землі (Стельмах, Правда.., 1961, 14); * У порівн. Він ворухнувся, кинув на мене очима, в яких викресалися застиглі, ніби скрижанілі, іскринки суму і несподівана радість (Ле, Право.., 1957, 11).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | скрижанілий | скрижаніла | скрижаніле | скрижанілі |
Родовий | скрижанілого | скрижанілої | скрижанілого | скрижанілих |
Давальний | скрижанілому | скрижанілій | скрижанілому | скрижанілим |
Знахідний | скрижанілий, скрижанілого | скрижанілу | скрижаніле | скрижанілі, скрижанілих |
Орудний | скрижанілим | скрижанілою | скрижанілим | скрижанілими |
Місцевий | на/у скрижанілому, скрижанілім | на/у скрижанілій | на/у скрижанілому, скрижанілім | на/у скрижанілих |
скрижаніти
СКРИЖАНІТИ, ію, ієш, док. 1. тільки 3 ос. Вкритися кригою або льодовою кіркою. Річка скрижаніла; // Те саме, що замерзнути 1, 3. - Ну, а ти, Мар'яне, не боїшся їхати до того Сибіру, в оту холоднечу? Там і душа може скрижаніти (Стельмах, І, 1962, 28).
2. Те саме, що похолонути 3. У жінки одразу скрижаніла душа: знову якісь.. недоїмки несе це довготелесе начальство (Стельмах, І, 1962, 511).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | скрижанію | скрижаніємо |
2 особа | скрижанієш | скрижанієте |
3 особа | скрижаніє | скрижаніють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | скрижанів | скрижаніли |
Жіночий рід | скрижаніла | |
Середній рід | скрижаніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | скрижаніймо | |
2 особа | скрижаній | скрижанійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | скрижанівши |