скавучання
СКАВУЧАННЯ, СКАВЧАННЯ, я, с. Дія за знач. скавучати, скавчати. Якось уже днів через п'ять, надвечір, партизанські дозори почули знайоме радісне скавучання (Збан., Крил. гонець, 1953, 14); Собаче скавчання розітнулося ту ж мить -..хвіртка таки добренько прищемила йому хвоста (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 11); Скавучання губної гармонії моторошно розносилось над попаленими дворищами (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 193).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | скавучання | скавучання |
Родовий | скавучання | скавучань |
Давальний | скавучанню | скавучанням |
Знахідний | скавучання | скавучання |
Орудний | скавучанням | скавучаннями |
Місцевий | на/у скавучанні | на/у скавучаннях |
Кличний | скавучання | скавучання |