свистати
СВИСТАТИ, свищу, свищеш, недок. 1. неперех. Те саме, що свистіти 1-4. Опришок біг із лісу й свистав (Хотк., II, 1966, 142); Інспектор безперестану і безрезультатно свистав у поліцейський свисток (Смолич, II, 1958, 81); Під гнівні ворожі покрики ясенівців, під їх погрози почав тікати опришок Марусяк.., а йому услід свистали, тюкали (Хотк., II, 1966, 200); Під оборогом хропів дяк Антін та свистав затабаченим носом (Козл., Ю. Крук, 1950, 71); Пташки співали і свистали усюди по гаю так голосно да гарно, що все кругом неначе усміхалось (П. Куліш, Вибр., 1969, 49); Вузенькі вулички роїлися робітничим людом, по кошарах фурчали млинки, парові машини свистали (Ков., Світ.., 1960, 24); Кулі свистали над головами втікачів, але Іванові було не до куль (Коцюб., І, 1955, 351); Над їхніми головами свище батіг, і вони розбігаються, як сполохані горобчики (Тют., Вир, 1964, 69); Закотився місяць в хмари, Свище буря по горах (Пісні та романси.., II, 1956, 39); Навколо вітер свище, і в небі хмари злі... (Сос., Вірші, 1954, 51); [Мати:] Давай серпа, як кажуть! .. (Вириває серпа Мавці з рук і дає Килині, тая кидається на жито і жне, як вогнем палить, аж солома свище під серпом) (Л. Укр., III, 1952, 235).
2. перех. Те саме, що свистіти 5. Богиня з радіщ [радощів] танцювала, А Зевс метелицю свистав (Котл., І, 1952, 292); Попробував [Євгеній] навіть тихенько свистати якусь арію (Фр., VII, 1951, 237).
@ Вітер свище у кишенях див. вітер.
3. неперех. Свистом кликати, запрошувати. Кличе віла і гукає, й свище,- по долинах люди кажуть: «буря!» (Л. Укр., І, 1951, 389); Як побільшають індичата,.. то вона почне на їх гукати, свистати (Мирний, IV, 1955, 294).
Свистати всіх нагору, мор.- команда, за якою весь екіпаж судна збирається на верхній палубі для роботи, бою.
4. неперех., розм. Бити, текти сильним струменем (про рідину). Камінь під ногами ще перед хвилею був сухий, а тепер свище через нього вода (Хотк., II, 1966, 323).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | свищу | свищемо |
2 особа | свищеш | свищете |
3 особа | свище | свищуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | свистатиму | свистатимемо |
2 особа | свистатимеш | свистатимете |
3 особа | свистатиме | свистатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | свистав | свистали |
Жіночий рід | свистала | |
Середній рід | свистало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | свищімо | |
2 особа | свищи | свищіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | свищучи | |
Минулий час | свиставши |
свистіти
СВИСТІТИ, свищу, свистиш, недок. 1. неперех. Видавати, утворювати свист (у 1 знач.). Івась сам, бувало, піде під тин і давай у дірки виглядати: чи не видно де товариша, ходить, свистить, кличе (Мирний, І, 1954, 244); Гнат байдуже лупнув очима, губи його знову склалися в дудочку. - Перестань свистіти, це тобі не в конюшні! (Тют., Вир, 1964, 33); На гору виходить, крадучись, поліцай, оглядається, зазирає в кущі. Свистить у свищик (Вас., III, 1960, 267); Жартують молодєки [молодики], висміюють усіх, свистять услід (Хотк., II, 1966, 183); Нам здалося, що почався землетрус. Люди гукали, свистіли, підскакували, обіймалися (Ю. Янов., II, 1954, 26); - Спить Кавуниха? - спитав Микола.- Спить, аж носом свистить,- сказала Нимидора (Н.-Лев., II, 1956, 178); Я приклав ухо до дверей. Свистить [дитина]? Свистить... Як їй трудно дихати, як вона мучиться, бідна пташка... (Коцюб., І, 1955, 415).
@ Вітер свистить (свистів) у кишенях див. вітер; Вітер у голові свистить у кого - те саме, що Вітер у голові [грає] (див. вітер); Кричи, свисти - не можна догнати когось, швидко зник хтось. Оксен блись одного в вухо, блись другого, до дверей і - кричи, свисти! (Тют., Вир, 1964, 21).
2. неперех. Видавати свист (у 2 знач.). Десь в кущах безупинно свистіла омелга (Н.-Лев., VII, 1966, 122); - Ото черепахи свистять,- каже Іван (Мирний, V, 1955, 349); Дикі бджоли гудуть за медом, ховрашок свистить (Ю. Янов., II, 1958, 181).
3. неперех. Утворювати свист (у 3 знач.). Машина свистить, і ми товпимось до вікна. Це наш роз'їзд (Коцюб., II, 1955, 235); Десь за заводом, виїжджаючи на вузькоколійку, свистів паровозик (Чорн., Визвол. земля, 1959, 22).
4. неперех. Утворювати свист (у 4 знач.). Деркач [віник] свистів, як шуліка в повітрі, у Мелащиних руках (Н.-Лев., II, 1956, 358); Хлопці рішали задачі.., але рішити ніхто не міг. Лінійка [вчительки] так і свистіла в повітрі (Мик., Повісті.., 1956, 29); Вперше спокійним було таврійське небо, яке ще кілька днів тому свистіло снарядами, кулями та шрапнеллю (Гончар, II, 1959, 443); Свистіла надворі передріздвяна хуга (Ле, Наливайко, 1957, 37); Осінній вітер свистить у маленьких горішніх віконцях товарного вагона (Хижняк, Тамара, 1959, 158); Вітер свистів парубкові у вухах (Томч., Жменяки, 1964, 62); Свистів стругом бондар, що тут, у чорній печері,.. робив обручі (Коцюб., II, 1955, 125); Серпи свистіли в їхніх руках, і з тихим шелестом падало позаду їх ізжовкле, тучне жито (Смолич, II, 1958, 230); // безос. Голова [Чіпчина] заходила ходором,.. свистіло та пищало в його ушах... (Мирний, І, 1949, 306); Біг [Грицько] настрашений, не почуваючи під собою ніг.. У вухах свистіло, а земля під ногами м'яко пружинила (Коз., Блискавка, 1962, 231).
5. перех. Відтворювати свистом яку-небудь мелодію; насвистувати. Що я свищу? Невже марсельєзу? Скоріше - вальс... (Коцюб., II, 1955, 188); По мосту йшов хлопчик літ на десять і свистів «Інтернаціонал» (Сос., Вірші, 1954, 45).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | свищу | свистимо |
2 особа | свистиш | свистите |
3 особа | свистить | свистять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | свистітиму | свистітимемо |
2 особа | свистітимеш | свистітимете |
3 особа | свистітиме | свистітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | свистів | свистіли |
Жіночий рід | свистіла | |
Середній рід | свистіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | свистімо | |
2 особа | свисти | свистіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | свистячи | |
Минулий час | свистівши |
свищ
СВИЩ1, а, ч. 1. спец. Дефект у чому-небудь у вигляді отвору або щілини. При неправильному проведенні процесу сушіння всередині матеріалу можуть виникнути внутрішні тріщини, що називаються свищами (Стол.-буд. справа, 1957, 49); // Прихована порожнина, раковина в металевому литві. Чавунна болванка з свищем.
2. мед. Отвір у стінці порожнистого органа або канал, що виник унаслідок хворобливого процесу і йде від хворого органа на поверхню тіла або від одного хворого органа до іншого. Кишковий свищ.
3. діал. Виїдений черв'яками порожній горіх.
@ Свищі в борщі: а) дуже рідкий борщ без м'яса; б) нічого немає.
СВИЩ2, а, ч. Вид дикої качки. У сазі підпасалася перелітна птиця: казарки,.. свищі (Тют., Вир, 1964, 374).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | свищ | свищі |
Родовий | свища | свищів |
Давальний | свищеві, свищу | свищам |
Знахідний | свищ, свища | свищі, свищів |
Орудний | свищем | свищами |
Місцевий | на/у свищі, свищу, свищеві | на/у свищах |
Кличний | свищу | свищі |