розталий
РОЗТАЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до розтанути, розтати, розтаяти. Отак і стояв [Юсуп], аж доки, й згубив з очей розталу в скелях та чагарниках загадкову і мужню постать (Ле, Міжгір'я, 1953, 21).
2. у знач. прикм. Який розтав, перетворився у рідину під дією тепла; талий. Переступивши поріг, Максим скинув шапку, струсив з неї росу, що лишилася після розталого снігу (Добр., Тече річка.., 1961, 8); Розмиті шляхи, розталі льоди на річках і озерах, убогість краю, спустошеного недавніми переходами війська Лободи, - все це затримувало гетьмана (Ле, Наливайко, 1957, 316); // Який відтанув, розморозився під дією тепла; розмерзлий. Були то радощі солодкі, як весна, Що пахне теплою розталою землею (Рильський, Поеми, 1957, 238).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розталий | розтала | розтале | розталі |
Родовий | розталого | розталої | розталого | розталих |
Давальний | розталому | розталій | розталому | розталим |
Знахідний | розталий, розталого | розталу | розтале | розталі, розталих |
Орудний | розталим | розталою | розталим | розталими |
Місцевий | на/у розталому, розталім | на/у розталій | на/у розталому, розталім | на/у розталих |
розталь
РОЗТАЛЬ, рідко РОЗТАНЬ, і, ж. 1. Те саме, що відлига. - Ходжу по степу. Як тут розталь саме, вода пішла, а в мене чоботи драні (Тесл., З книги життя, 1949, 46); Весняна розтань заболотила шляхи (Кач., II, 1958, 499).
2. Розталий, талий сніг; розтала, тала вода. - Як ото лелеки поприлітають у березні, а ще лежить сніг. Стоять черідкою, повгрузали в розталь,- замерзнуть. Весна забарилася, а вони хіба знали? (Ю. Янов., І, 1954, 28).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розталь | розталі |
Родовий | розталі | розталей |
Давальний | розталі | розталям |
Знахідний | розталь | розталі |
Орудний | розталлю | розталями |
Місцевий | на/у розталі | на/у розталях |
Кличний | розтале | розталі |