розкіт
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розкіт | розкоти |
Родовий | розкоту | розкотів |
Давальний | розкотові, розкоту | розкотам |
Знахідний | розкіт | розкоти |
Орудний | розкотом | розкотами |
Місцевий | на/у розкоті | на/у розкотах |
Кличний | розкоте | розкоти |
розкот
РОЗКОТ, у, ч. 1. Розлога, широка, рівна поверхня. Широка панорама перед вікнами чарувала зір. З лівої руки - за Олександрівським узвозом і хащами наддніпрянських схилів - синій плин Дніпра, білі розкоти Труханового острова (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 547).
2. перев. мн. Тривалий, розкотистий гук, який лунає, поширюється далеко навкруги. Сухо тріснуло щось і розкололо важким розкотом ніч (Коцюб., II, 1955, 87); * У порівн. Але ось підняв голос Мойсей У розпалі гнівному. Покотились слова по степу, Наче розкоти грому (Фр., XII, 1953, 501).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розкот | розкоти |
Родовий | розкоту | розкотів |
Давальний | розкотові, розкоту | розкотам |
Знахідний | розкот | розкоти |
Орудний | розкотом | розкотами |
Місцевий | на/у розкоті | на/у розкотах |
Кличний | розкоте | розкоти |
розкотити
РОЗКОТИТИ див. розкочувати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розкочу | розкотимо |
2 особа | розкотиш | розкотите |
3 особа | розкотить | розкотять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розкотив | розкотили |
Жіночий рід | розкотила | |
Середній рід | розкотило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розкотімо | |
2 особа | розкоти | розкотіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | розкотивши |