розкоркований
РОЗКОРКОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розкоркувати; // у знач. прикм. Повернувшись з ломбарду, Швейк застав фельдкурата перед розкоркованою пляшкою горіхівки (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 114).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розкоркований | розкоркована | розкорковане | розкорковані |
Родовий | розкоркованого | розкоркованої | розкоркованого | розкоркованих |
Давальний | розкоркованому | розкоркованій | розкоркованому | розкоркованим |
Знахідний | розкоркований, розкоркованого | розкорковану | розкорковане | розкорковані, розкоркованих |
Орудний | розкоркованим | розкоркованою | розкоркованим | розкоркованими |
Місцевий | на/у розкоркованому, розкоркованім | на/у розкоркованій | на/у розкоркованому, розкоркованім | на/у розкоркованих |